Сторінка:Український співаник (1918).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Розривають жар гаками,
Парить пожар руки, ноги,
Не ступаєть ся з дороги.

А вітри му помагають,
Димом очи набивають,
Димом очи набивають,
Головоньки розкидають,

“Трубка кличе, трубка каже,
Зможемо тя, лютий враже!
Ворога бють менші сили,
Що ся разом получили!”

Стали хлопцї ланцухами,
Воду подають ведрами,
Сикавкою мечуть струю
В поломінь ту скаженую.

Струя скаче щораз висше,
Поломінь паде все низше.
Впав вогонь вже загибає,
Соколятам ся кланяє:

“Перше міг я панувати,
Тепер мушу загибати,
Страшив все я гори доли,
Побідили мя Соколи!”

“Ми, Соколи, Русь бороним,
Від вогню її хороним,
Як вогонь нас не змагає,
Жаден ворог не змагає.

Наші руки, наші груди
Здусять вражу напасть всюди
Тай Русь Україну рідну
Зробим сильну і свобідну!”