Сторінка:Український співаник (1918).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 41 —

Ой, щож бо то за бурлака,
Що всїх бурлак збирає?

Збирайте ся, панове молодцї
Та все народ молодий,
Тай підемо, панове молодцї,
У той лїсок Лебедин.

Ой, щож бо то, панове молодцї,
Щось у хмаронцї гуде?
Ой, щось бо там, панове молодцї,
За пригодонька буде.

Рости, рости, а клен дерево,
Рости в гору високо,
Поховали пана отамана,
В сиру землю глибоко.

Рости, рости, а клен дерево,
Рости в гору ще висше,
Поховали пана отамана,
В сиру землю ще глибше.

6.

Де Днїпро наш котить хвилї, рве стрімкі пороги,
Там країна все зелена, славний край розлогий.
Там козацтво виростало, слави-волї добувало.
Україна, Україна, славний край козачий!

Там, де Чорне море грає, Буг, Дністер хвилюють,
Де шляхами, де степами чумаки вандрують.
Там за нарід і за віру нїс козак житє в офіру.
Україна, Україна, славний край козачий!

Там була і Сїч лицарська, там були гетьмани,
Їх затямив Дон і Кубань, тямлять їх лимани!
Перед ними у Стамбулї крив ся Турок в Едикулї.
Україна, Україна, славний край козачий!