Сторінка:Український співаник (1918).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



І не стало Запорожа, вже нема гетьманів,
Над степами України чути звук кайданів.
І мов сонця цвітка в полї воскресеня жде і волї,
Україна, Україна славний край козачий!

 
7.
 

Максим козак Залїзняк,
Козак з Запорожа,
Як виїхав на Україну,
Як повная рожа!

Зібрав війська сорок тисяч,
В містї Жаботинї,
Обступили город Умань,
У одній годинї.

Обступили город Умань;
Поробили шанцї:
Як вдарили з семи гармат,
У середу в ранцї.

Як вдарили з семи гармат,
У середу в ранцї,
Накидали у годинї
Ляхів повні шанцї.

Не одная ляцька вдова
З города втїкала;
Не одная бідна мати,
Із дїтьми пращалась.

 
8.
 

Зажурилась Україна, що нїгде прожити,
Гей витоптала орда кіньми маленькії дїти!
Що малії витоптала, старі порубала,
Середущих постягала, у полон загнала!