Сторінка:Український співаник (1918).djvu/43

Розшарпали її землю на дві половинї
Хто візьме її під руку при лихій годинї
Розділили її дїток на чотири части,
Почорнїла, помарнїла з чужої напасти!

 

9.

 

Ой деж ваші славнї Запорожцї
 Золотї пістолї?
— Наші пістолї в царя на престолї,
 А ми у неволї!
Ой деж ваші славнї Запорожцї
 Золотї рушницї?
— Наші рушницї в царя у столицї,
 А ми у неволї!
Ой деж ваші славні Запорожцї
 Хоробре лицарство?
— Наше лицарство пропало для царства,
 З темного коварства!
Ой деж ваші славні Запорожцї
 Та вольная воля?
— Наша воля по тім боцї моря,
 Така наша доля!

 

10.

 

Ой ішли наші славні Запорожцї
 Та понад Бугом рікою,
Ой широкою та глибокою,
 Гей та по над лиманами.

Ой вже наші славні Запорожцї
 У великому жалю:
Ой не знали та поклонить ся,
 Гей та котрому царю.

Ой уклонили ся тому турецькому,
 А що під їм добре жити,