Сторінка:Український співаник (1918).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 44 —

Тільки за одно та не приятно,
 Гей, що на свого брата бити.

Ой пише Москаль лист до кошового:
 “Ой ідіть до нас жити,

Що оддам землю та по прежньому,
 Гей по Дністер, по границю”.

Ой брешеш, брешеш, превражий
   (Москалю,

 Гей ти хочеш обманити;
Ой як підем у твою землю,
 Гей то будеш лоби голити.

Ой не бійте ся славні Запорожці,
 Та сього нічого,
Щеж я в свойому білому царстві
 Гей та не зрадив нікого.

Гей ужеж тії славні Запорожці
 Та й не веселі стали,
Ой облягли їх, облягли Москалі,
 Гей всіма сторонами.

Вражії пани, руські генерали,
 Єретичії сини,
Край веселий, степ широкий
 Гей, тай занапастили.

Ой тече ріка та й не велика,
 Та підливає кручі,
Заплакали Запорожці,
 Гей та в Туречину йдучи.

Летіла бомба з турецького поля,
 Та посеред Січи впала:
Ой хоч пропало славне Запорожжя,
 Гей, та не пропала слава!