Ой з-за гори, з-за лимана
Вітер повіває,
Кругом Сїчі запорозькій
Москаль облягає.
Обляг Москаль Сїчу,
Таборами стали,
Вони свого ґенерала
Три днї дожидали.
Шатнули ся по курінях
Запасу шукати,
А моськовська вся старшина
Церкви обдирати.
Та беруть срібло, беруть золото,
Ще й воскові свічі,
Зостаєть ся пан кошовий
З писарями в Сїчи.
“Ой устань Харку, устань батьку,
Просять же нас люде,
Як станемо на границї,
По прежньому буде.
Як вийдемо на границю,
Та впросим царицю,
Щоб оддала степи вільні
По прежню границю”.
— “Та не на те я, вражі сини,
Москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий,
Назад завертала”.
“Ой устань Харку, устань батьку,
Щож ми наробили,