Сторінка:Український співаник (1918).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 45 —
11.
 

Ой з-за гори, з-за лимана
Вітер повіває,
Кругом Сїчі запорозькій
Москаль облягає.

Обляг Москаль Сїчу,
Таборами стали,
Вони свого ґенерала
Три днї дожидали.

Шатнули ся по курінях
Запасу шукати,
А моськовська вся старшина
Церкви обдирати.

Та беруть срібло, беруть золото,
Ще й воскові свічі,
Зостаєть ся пан кошовий
З писарями в Сїчи.

“Ой устань Харку, устань батьку,
Просять же нас люде,
Як станемо на границї,
По прежньому буде.

Як вийдемо на границю,
Та впросим царицю,
Щоб оддала степи вільні
По прежню границю”.

— “Та не на те я, вражі сини,
Москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий,
Назад завертала”.

“Ой устань Харку, устань батьку,
Щож ми наробили,