Ой на горі огонь горить
А в долинї козак лежить,
Накрив очи китайкою,
Заслугою козацькою.
Що в головах ворон краче,
А в ніженьках коник плаче,
“Та біжи, коню дорогою,
Степовою, широкою,
Щоб Татари не піймали,
Сіделечка не здіймали,
Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни, грякни біля плота, —
Вийде сестра — рознуздає,
Вийде мати — розпитає:
