Та занедужав у дорозї, прийшлось помирати:
“Та прошу-ж братця, всіх покірно, дайте неньцї знати.
Дайте неньцї знати.
Та прошу-ж братця, всїх покірно, дайте неньцї знати
Та нехай вийде на границю чумака ховати.
Чумака ховати”.
“Тай о цеж тобі, мій синочку, тяжке, важке житя,
Що не шанував отця і неньку, такеж тобі пуття,
Такеж тобі пуття”.
“Тай нагорни, ненько моя, високу могилу,
Тай посади, ненько моя, червону калину,
Червону калину.
Тай почепи, ненько моя, червону хустину,
А щоб пішла вся славонька, на всю Україну,
На всю Україну”.
