Сторінка:Український співаник (1918).djvu/66

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 66 —

Та занедужав у дорозї, прийшлось помирати:
“Та прошу-ж братця, всіх покірно, дайте нень-
      ці знати.
 Дайте неньцї знати.

Та прошу-ж. братця, всїх покірно, дайте нень-
      ці знати
Та нехай вийде на границю чумака ховати.
 Чумака ховати”.

“Тай о цеж тобі, мій синочку, тяжке, важке жи-
      тя,
Що не шанував отця і неньку, такеж тобі пуття,
 Такеж тобі пуття”.

“Тай нагорни, ненько моя, високу могилу,
Тай посади, ненько моя, червону калину,
 Червону калину.

Тай почепи, ненько моя, червону хустину,
А щоб пішла вся славонька, на всю Україну,
 На всю Україну”.

5.

Ой по горах снїги лежать,
По долинах води сходять.
А по шляхах маки цвитуть?
Тож не маки червоненькі
То чумаки молоденькі
Битим шляхом у Крим ідуть.
Гомін, гомін по діброві
Туман поле покриває,
Мати сина проклинає:
“Вернись, сину до домоньку
Змию тобі головоньку!”
“А змий, мамо, сама собі,
Або моїй рідній сестрі:
Мене змиють густі дощі,