Сторінка:Український співаник (1918).djvu/67

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 67 —

А розчешуть густі терни,
А висушить ясне сонце,
А розкуйдить буйний вітер!
 Пішов чумак співаючи,
 Стара мати — ридаючи.


в) бурлацькі.


1.

Ой наступила та чорна хмара,
Став дощ накрапать, —
Ой там збиралась бідна голота
ДО корчми гулять.
Пили горілку, пили наливку,
Ще й мед будем пить,
А хто з нас, братця буде сміять ся
Того будем бить.
Ой іде богач, ой іде дукач,
Насміхаєть ся:
“Ой за що, за що вража голота
Напиваєть ся?”
Ой беруть дуку за чуб, за руку,
Третий в шию бє:
“Ой, не йди туди, превражий сину
Де голота пє!”
Ой пішов дукач, ой пішов богач,
Не оглядав ся:
Він і третьому та заказував,
Щоб не сміяв ся.

2.

Журо-ж моя журо,
То то-с ми й журила,
Що-с мя й молодого
З білих ніг звалила.