Сторінка:Український співаник (1918).djvu/83

Попереду музиченьки грають.
Ой пущу я кониченька в саду,
А сам піду к неньцї на пораду.
Ненька моя по садочку ходить,
На рученьках сорочечку носить.
“Ой на, сину, сорочку, не гай ся,
Щоб ти того війська не зостав ся!”
Військо йде, хоруговки мають,
Попереду музиченьки грають.
Ой пущу я кониченька в саду,
А сам піду к милій на пораду.
Мила моя по садочку ходить,
На рученьках мале дитя носить.
“Ой на милий, дитину — загай ся,
Щоб від того війська та й зостав ся”.

 

9.

 

Ой під гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дївчинонька воликом чорненьким.

Орала, орала, не вміла гукати,
Запросила козаченька на бандурцї грати.

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража-ж його матїр знає на що він моргає,

Чи на мої воли, гей чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови.

Воли поздихають, бочисті корови,
Біле личко не злиняє та й нї чорні брови.

 

10.

 

Щож я буду бідний дїяв,
Що я жита не посїяв?
Гречка ми ся не вродила,
Долеж моя нещаслива!