Цю сторінку схвалено
Ей щось бо мій кінь, кінь вороненький
Й у воротях спотикнувсь”.
“Ой не бий сину коня в головоньку,
Не буде ся спотикати,
Ей не зрадь сину людської дитини,
Не будетя Бог карати”.
“Ой не бив жеж я коня в головоньку,
Він ся таки й спотикав,
Ой не зраджав я людської дитини,
За що-ж мене Бог скарав?”
14.
Гей з-за гори, з-за крутої
Орли вилїтають;
Не зазнала я роскоші —
Вже лїта минають!
Запрягайте конї в шори,
Конї воронїї,
Доганяйте лїта мої,
Лїта молодїї.
Ой догнали лїта мої
На калиновім мостї:
— Гей, вернїтесь, лїта мої,
До мене хоч в гостї!
— Не вернемось, не вернемось,
Бо нема до кого:
Та було нас шанувати,
Як здоровля свого.
15.
“По дорозї жук, жук,
По дорозї чорний,
