Сторінка:Український співаник (1918).djvu/88

 Тай ті виплакала
 В самотинї дївочїй.

Анї братика я,
Нї сестрички не знала,
Між чужими зросла…
Та вже вянути стала…

 Деж дружина моя,
 Де ви, добрії люди?
 Їх нема, — я сама,
А држини й не буде! —

 

---