Який то вітер шумно грає
Від Сяну, Прута до Карпат?
Яке то диво визирає
Із тих нужденних хлопських хат?
Гей-же враз, гей-же враз гукнемо
Аби й слїпі нас пізнали:
“Ми є ті, що вас всїх кормимо, —
За вас всїх терпимо, —
Ми руські хлопи радикали,
Що звергли темноти ярмо!”
Ми ті, що гнули ся як лози,
Були покірні як вівця,
Котрим неволя, кров і сльози
Ще не доїхали кінця,
Гей-же враз і т. д.
Ми ті оферми, ті рекрути,
Гарматне мясо на війну,
Ті, що їх кривди й голод лютий
Жене за море в чужину.
Гей-же враз і т. д.
Ми ті, котрим заперті двері,
Запертий до свободи шлях,
Ми маєм права на папері,
А обовязки на плечах.
Гей-же враз і т. д.
Та вже не довго тої муки!
Нам час не дати ся на глум:
