Сторінка:Український співаник (1918).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Підіймуть ся і стар і молодь,
Не забракує юнаків, —
Навіють на серце вам холод
І потращять вам всі кісточки.

 До збруї, громадо!
 Ставаймо у ряди!
 Щоб вражою кровію
 Залити борозди.

О ти свята любов родини,
Ти нашу пімсту уміцни!
Волю нашої України,
її честь ти відборони!
Під нашим прапором побіда
Хай зявить ся на поклик твій,
На вічні потім на нас літа
Свободи духом ти повій!

 До збруї, громадо!
 Ставаймо у ряди!
 Щоб вражою кровію
 Залити борозди.

5.

Коли Україна борбу розпочала
За свої права, за свободу,
То в народї зраду кацапня кувала,
Ширила в народї незгоду.
О честь вам кацапські лайдаки
За ваші роздори шкідливі;
За зраду сухої діждетесь гиляки
Рублі не поможуть цареві!

Наш народ не згине, побідити мусить
І сам ме рядить в своїй хаті.
Всю гниль він кацапську здавить і придусить
У бій Українці завзяті,

|}