|
|
Широкеє болонячко вода заляла,
Полюбив я дївчиноньку, мати не знала;
Гей, гей! милий Боже,
Тож то собі дївча гоже,
Людське, не моє,
Людське не моє.
Носив я їй подарунки, видїли люди,
Я си думав молоденький що моя буде;
Гей, гей! милий Боже,
Тож то собі дївча гоже,
Людське не моє,
Людське не моє.
Ой вийдуж я в чисте поле, орли воду пють,
Ото моє коханятко до шлюбу ведуть:
Гей, гей! милий Боже,
Тож то собі дївча гоже,
Людське не моє,
Людське не моє.
Один веде за рученьку, другий за рукав,
А менї ся серце крає, що її не взяв.
Гей, гей! милий Боже,
Тож то собі дївча гоже,
Людське, не моє,
Людське, не моє.
