Чи се тая кринеченька, що я воду пив?
Чи се тая дївчинонька, що я ї любив?
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Чи се тая криниченька, що голуб купав ся?
Чи се тая дївчинонька, що я женихав ся?
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Ой, сеж тая криниченька і ключ і відро:
А вжеж мене дївчинонька забула давно…
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Засипалась криниченька золотим піском:
Злюбила ся дївчинонька з другим козаком.
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Вжеж до тої криниченьки стежки заросли:
Та вжеж мою дївчиноньку сватати прийшли!
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Уже з тої криниченьки орли воду пють:
Та вжеж мою дївчиноньку до слюбу ведуть.
