Сторінка:Український співаник (1918).djvu/99

Над Прутом у лузї, не місяць зійшов,
То хлопець до красної дївчини прийшов.
Солодка розмова із їх уст пливе,
Тихенько дрімучий Прут далї тече.

Над Прутом у лузї, барвінок вже рвуть,
До шлюбу зелені віночки плетуть:
В хатинї заграли і скрипки і бас,
А гостї співають: Веселість у нас.

 

15.

 

Голуб сизий, голуб сизий —
 Голубка сизійша:
Батько милий, мати мила —
 Дружина милїйша.

З батьком, з матїрю зійду ся —
 Гріха наберу ся,
А з дружиною зійду ся —
 Не наговорю ся!

Та вже-ж менї не ходити,
 Куда я ходила:
Ой вже-ж менї не любити,
 Кого я любила!

Та вже-ж менї не ходити
 В лїски на горішки,
Ой вже-ж менї минули ся
 Дївочії смішки!

 

16.

 

Ой ти поїхав,
Мене понехав,
А я бідная плачу:
Сплакалам очи,
Як в день так в ночи,
Що світонька не бачу.