— 107 —
|
і доріжку укажіте!
Нехай я буду знати,
20.куди за вами в городи християнські з тяжкої неволі втікати!“
То старший брат згорда словами промовляє:
„Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав,
тебе, труп, на коня брав?
Одначе ми сами не втечемо,
25.ні тебе не ввеземо.
Будуть Кримці та Нагайці, безбожні бусурмени, тебе, пішого-піхотинця на спочинках минати,
а нас будуть кіньми доганяти
і назад у Турещину завертати!“
То брат, піший-піхотинець, за кінними біжить-підбігає,
30.чорний пожар під білі ноги підгортає,
словами промовляє:
„Браття любе, браття миле! Хоч одно ж ви милосердя майте:
назад коней завертайте,
з піхов шаблі виймайте,
35.мині брату меншому, пішому-піхотинцю, з пліч голову здіймайте,
у чистому полі поховайте,
звіру птиці на поталу[1] не подайте!“
То брат старший згорда словами промовляє:
„Чи подобенство, брате, тебе рубати?
40.Одначе шабля не візьме,
рука не зведеться,
сердце не осмілиться
тебе рубати!
А як ти жив-здоров будеш,
45.сам у землі християнські увійдеш“.
|
Також дивись оповідання літопису, як під час пожару, що був у Твері 1573 року, „владыку Акакія промеже дву конь едва изь града у́мчата" („Софійскій Временникъ“, ч. II, ст. 399).
- ↑ „На поталу“ — на здобич, на їжу.
