50. Що, як будем ми твоє тіло козацьке-молодецьке сікти-рубати,
то вже наша душа,
то й по вік не скупиться гріха!
Лучше ми будем уперед тебе темними лугами гуляти,
з терну верхи віття будем стинати,
55. назад себе тобі предмету давати,
щоб ти знав, куда до отця, до матері в християнські города підступати…“
То вже вони виїжджають у три гаї зелених:
середульший брат добре гадає,
з терну верхи віття стинає,
60.назад себе йому покидає…
То вже вони виїжджають з трьох гаїв зелених.
Тольки вітер повіває,
серце їх козацьке-молодецьке потішає.
То все третього дня піший піхотинець тим же путем у три гаї вбігає…
65. З терну верхи віття хватає,
сльозами проливає
і словами промовляє:
„Отсюди ж то мої браття пробігали,
як сиві орли пролітали,
70. то ще вони об мині добре гадали,
що мині на предмету давали!“
То вже вони соїзжають на три шляхи на три Муравські.
Середульший брат до старшого глазами завижає
і словами промовляє:
75. „Братіку наш найстарший, ясний соколе!
Що ми будем думати-гадати
об найменшому брату?
Яку предмету будем давати?“
То старший брат до його лицем обертає
80.й словами промовляє,
а нічого не одвічає.
Середульший брат добре гадає,
