Старший брат до середульшого словами промовляє:
„Братіку наш середульший!
115. Як будемо ми до отця, до матері доїзжати,
щоб ти знав, який одвіт дати!“
То вже девятого дня піший піхотинець на Осавур-могилу збігає,
припочивок має:
ногами не поступає,
120. руками не облаждає,[1]
головоньки на світ Божий не піднімає…
Приліта до його три зозулі сивокрилиї;
одна сіда на рученьках,
друга на ніженьках,
125. третя в його головоньках…
То вони не кували, —
як отець або мати словами промовляли:
„Головко далешня,
нестотешня![2]
130. Було сій головоньці
три пригодоньці:
первая пригодонька — без хліба;
друга пригодонька — безвіддя;
третя пригодонька — помірає на чужій стороні
135. без отця, без матері,
без рідного ріддя!“
— „Коли б мині Господь дав, Ісус Христос, Син Божий, на ноги стати,
рученьками облаждати,
головоньку на світ Божий підняти,
140. хоть би до отця, до матері трьома зозулями поклон подати!“…
Бог йому дав —
на ноги став,
рученьками обладав,
головоньку на світ Божий підняв,
145. трьома зозулями поклон подав.
