Сторінка:Українські думи та пісні історичні (Д. Ревуцький, 1919).pdf/131

— 125 —

не єсть се нас куля яничарська постреляла,
а єсть се отцьова й пані матчина молитва покарала!
Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзжали,
50.ми з отцем, з матіррю і з родом опрощення не брали!
А як против церкви, дому Божого, проїзжали,
ми шапок з голови не знімали,
милосердного Бога на поміч не прохали!“^[1]

Річка Самара, або те-ж Самарка, втікає в Дніпро недалечко від Катеринославу. Як сказано раніш (прим. до № 15), через Самару йшов з Перекопу Муравський шлях, по думі „про трьох братів“ ще зовсім пустинний, отже на якому вже в XVII в. частенько можна було спіткати „странного" козака. В XVII в. там вже була Самарська Паланка, досить міцний запорожський присілок.

В думі не згадується про який-небудь похід, в якому б брали участь три брати. Найпевніш вони у трьох виïхали „пошукати татарина“ та й наложили головами. Про такі випадкові сутички козацтва з татарами писав кошовий Іван Сірко до хана Кримського 1675 року: „що зась^[2] зъ охочихъ молодцевъ чамбули^[3] ваши і наши, по розлеглихъ i дикихъ степахъ гуляючи, сходитимуться і битимуться, того намъ і вамь до зайстя^[4] въ войну великую причиною ставити сполна не треба.“^[5]

В кінці думи проводиться та-ж реліґійна та моральна ідея, яку бачимо в думах про Олексія Поповича, Коновченка, Бідную Вдову та инш.

---

 

1. Пк. 6, т. 1, ст. 257.
2. „що зась“ — „коли ж.“
3. „Чамбул“ — кінний загін для наскоку.
4. „Причиною до зайстя въ войну“ — „приводом до початку войни.“
5. Пк. 6, т. 1, ст. 259.