1.На Чорному морі,
на білому камені
ясненький сокіл жалібно квилпть-проквиляє,
смутно себе має,
5.на Чорнеє море спильна поглядає,
що на Чорному морі недобре ся починає,
що на небі усі звізди потьмарило,
половину місяця в хмари вступило,
а із Низу буйний вітер повіває,
10.а по Чорному морю супротивна хвиля вставає,
судна козацькі на три части розбиває.
Одну часть взяло —
в землю Агарську занесло;
другу часть гірло Дунайське пожерло,
15.а третя — где ся має?
В Чорному морі потопає.
При тій часті був Грицько Зборовський, отаман козацький запорожський;
той по судну похожає,
20.словами промовляє:
„Хтось між нами, панове, великий гріх на собі має,
щось дуже злая хуртовина на нас налягає.
Сповідайтесь, панове, милосердному Богу,
Чорному морю й мені — отаману кошовому;
25.в Чорнеє море впадіте,
війська козацького не губіте!“
То козаки теє зачували,
