Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


що до неї їздив із трьома головами, каже: »Коли б я знала, хто мого вбив, я б перекинулась йому на дорозі такою вже то гарною чистою криницею, — він напився б води, та й лопнув.« — »А я«, каже вже та, що до неї їздив із шістьма головами, — перекинулася б яблунею з такими яблучками, то він якби ззів, то й лопнув би.« — »А я«, каже та, що до неї приїздив дванацятиголовий, — »стала б вогнем, то я б його спалила.« — »А дивіться, який славний півник, треба його спіймати.« А Ясат тоді — хррр: доганяє братів.

Українські народні казки (1920) - сторінка 023 - Ю.Магалевський.jpg

Їдуть та й їдуть, коли так перед ними така