Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/24

славна криниця — вода така чиста. Брати й кажуть: »Нумо, нап'ємось!« А Ясат як став, як став одговорювати, — таки одговорив, і не напились.

їдуть далі, аж стоїть над шляхом таке славне дерево з яблучками, та такими прекрасними! Брати й кажуть: »Ану, зірви по десятку: невже це нас тут хто битиме або лаятиме?« А Ясат знов як став уговорювати, — таки не зачепили яблук.

Їдуть та й їдуть, аж тут на степу де не візьметься вогонь — увесь шлях заступив. Брати ті пішли, а Ясатів кінь ногою зачепився за вогонь: виходить — винуватий! Тоді зміїха давай за ним гнатись: він не втече, вона не дожене, він