Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Пішли вони до річки й дитину взяли. Мамка й кличе:

„Рисю, рисю! Молодюк плаче,
Молодюк плаче — їсти хоче!“

От вона й припливла.

Царь і піймав її та став бить, так та шкура злізла, а вона стала знову жінкою. Він її взяв, привів додому, а бабину дочку прив'язав коневі до хвоста та й пустив у поле.

Так її скатували.