рігає своє минуле з двох поглядів: своєрідності та довговічності. Створюючи свій власний образ, вона підкреслює відмінності від зовнішнього світу і, навпаки, нівелює внутрішні відмінності. Окрім того, вона розвиває «усвідомлення своєї ідентичності, яка проходить крізь час» (Я. Ассман), тому факти, які зберігаються у пам’яті, зазвичай відбираються й вибудовуються так, щоб підкреслити відповідності, подібності та спадковості. Визначаючи колективну ідентичність як систему, за допомогою якої індивід визнає свою тотожність із певною спільнотою і яка забезпечує його соціалізацію, необхідно додати, що ідентичність є динамічною системою. Жодна з форм ідентичності не є до кінця завершеною й до кінця стабільною, що відкриває простір для її еволюції.
До реґіональної ідентичності[1] належить набір уявлень про локальний реґіон, з яким пов’язана ця спільнота. Для того, щоб цей реґіон міг перетворитися на визначальний чинник ідентичності, який міг би об’єднати різні спільноти (етнічні, станові), які його населяють, необхідним є процес формування ментальної географії цього реґіону, створення певної міфологеми цього реґіону, історичних місць пам’яті, ієротопічних практик (сакралізації рідного простору або його окремих місць), появи прийнятної для більшості населення історії цього реґіону. У процесі створення реґіональної ідентичності можуть відбуватися різні, іноді взаємовиключні практики створення ментальної моделі реґіону і, відповідно, боротьба різних спільнот за домінацію саме власного дискурсу реґіону. До набору визначальних моментів реґіональної ідентичності належать уявлення про свій реґіон як «Малу батьківщину», єдина для різних спільнот назва реґіону, усвідомлення про залежність своїх інтересів від розвитку реґіону, пріоритет інтересів реґіону (у певні історичні моменти), який може об’єднати різні соціальні та етнічні спільноти та їхні еліти. Залежно від конкретної історичної епохи, коли відбувається процес освоєння реґіону, від специфіки умов його освоєння та особливості групи, яка його здійснює, залежать і конкретні форми «ментальної моделі», шляхи формування реґіональної ідентичності. У цьому контексті вкрай важливими умовами для формування реґіональної ідентичності виступають такі «зовнішні» обставини, як наявність відносно специфічної системи управління ре-
18
- ↑ Проблематика реґіональної ідентичності розроблена в працях: Вахштайн В. С. К проблеме темпоральных механизмов социальной организации пространства. Анализ резидентальной дифференциации / В. С. Вахштайн // Социологическое обозрение. – Т. 3. – 2003. – № 3. – С. 67–78; Замятин Д. Н. Культура и пространство: моделирование географических образов / Д. Н. Замятин. – М.: Знак, 2006. – 488 с.; Филиппов А. Ф. Социология пространства / А. Ф. Филиппов. – СПб.: ВЛАДИМИР ДАЛЬ, 2008. – 285 с.; Шматко Н.А. Территориальная идентичность как предмет социологического исследования / Н. А. Шматко, Ю.Л. Качанов // Социологические исследования. – 1998. – №4. – С.94 – 101.
