Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

людини зменшити, сотворили нагайку. Гордий пан землі, високий дух, що знає закони зір, нічим не є так понижений як нагайкою.

Досі я тут не була в такій немилій ситуації, щоб була змушена сказати дитині прикре слово, а не те щоб дитину бити.

Пізнання індивідуальности дитини, не жадання того, що над її сили; заохота, зацікавлення, нагорода — ось і цілий секрет в осягненні гарних успіхів у навчанні

Нема дітий злих.

Товариші стали нападати на моїх учнів як пчоли на пчоли з иншого улия… Де котре попаде їм у руки, бють та лають:

— Виростаєте на розбишак — гайдамаків; ваша пані не має костура на вас; возьмемо ми вас у руки.

Не можу лишити на перервах дітвори самої ні на хвилину без опіки. Ніби за якусь провину ставлять навколішки на коридорі, або мотузом привяжуть, що не можу відшукати й позбирати всю дітвору.

В моїй клясі був дуже бідний хлопчина, каліка. Його кликали з глумом „Печінка“. Тип: каліцтво тіла — і жадоба знання… Приголомшений дома, голодний… Відколи звернула я на нього увагу, скоро умово розвивався. Справді Ellen Key, що опікується дітворою, мимо всього спочуття вагається, чи для добра людського роду не краще б діти каліки — хворі лишати на якому Тайгеті, нищити їх, як це практикували у Греції спартани. Та я обороняю хлопця перед нападами панів — педаґоґів. Хто стрінув хлопця, ганьбив. „Чого ти, найдо, лазиш до школи? Не соромишся,