знавали з природних зразків всілякі роди збіжжа і вміли відповісти на питання практичного пристосування. Родичі міщани, для котрих рільництво було тут таки найважніщою справою, слухали уважно, що дітвора знає про збіжжа. Де хто сам питав, або сказав дітям дещо зі свого досвіду.
Після вимогів тодішніх іспитів треба було вже в другій клясі питати з граматики і рахунків, а також із бувальщини, і замість передпястовських лєґенд діти оповідали про княгиню Ольгу і хрещення Руси.
Та тут мої товариші спробували ще раз мені докучити: посідали між дітворою і наче б зі щирою допомогою підповідають не влучно; властиво хотіли публиці показати, що діти самі не вміють відповідати.
Та я подякувала панам за поміч і просила, щоб усіли між гістьми та не баламутили дітвори.
На закінчення деклямація і спів, оглядини вистави робіт і задач, і діти дістали від предсідника нагороди: гарні книжечки образці. Мені дісталася подяка родичів міщан і предсідника шкільної місцевої ради.
День побіди. Жниво з цілорічної праці — на ниві шкільництва.
У відповідь на звідомлення з іспиту — з волею опінії — перенесла Рада Шкільна Окружна панну Маню й усіх моїх товаришів. Пан Супрун повторив ще свою сповідь. Чи ж я могла щось инше сказати тій людині, як звернути його до праці?
