обережний, хоч і щиро відданий свойому народові. Він гадає, що в наших умовинах покищо добре бавитися в валєнродизм, а я все говорила:
— Якби так лише всі згідно, сміло та отверто ділали, як України діти, було би краще.
Та сьогодні ми говорили про инші справи.
Управитель радий, що позбувся лінивого Гутовського, з Сєлінського буде не злий учитель. Має надію з кінцем піврічча позбутися й Савицького; без того авантурника можна буде спокійно трудитися для добра школи. Дальше вибираємо теми до відчитів для ширшого громадянства на осінній сезон. Дохід із відчитів і вистав буде на харч і одіння для бідних учнів нашої школи. Мої мрії перетворяться в дійсність.
І ще одна радісна звістка. Місцева шкільна рада дає свою згоду розібрати будинок давної школи. Процес за той будинок почався тут славно ще в першому році моєї практики. Радію і пляную на тім місці город і цвітник; управитель годиться на те. Можу плекати цвіти, які тільки хочу.
— Будете мати тут навіть ваші любі „Rosa thea“, — каже управитель.
Тішуся заздалегідь… Та ще по розбірці старого будинку розкривається вид на луг Козакевичів, той весною рожево-золотий луг, на млин і на гору, де між соснами окривається моя каплиця.
Все усміхається… Поезія і краса при трудах тут — у хвилинах відпочинку…
