Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ваші акції піднесуться, а то ріжні поговірки йдуть про вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства. Треба вам з тим числитися. Я рад би, щоб ви по кваліфіці лишилися в нас на постійне. Опінія часто більше значить, як конкомітація влади.

Обіцяла бути на вечерницях.

В мене були сукні вечіркові із львівських вечерниць, через те я й не журюся, і не думаю; лишаю навіть вибір сукні настроєві останньої хвилини.

Коло осьмої вечером у дні вечерниць таки найвища пора рішитися, в що і як убратися.

Жаль мені лишати свої писання і книги, а також жаль затрачувати спогади львівських вечерниць. Якраз другого лютого були іменини моєї товаришки. Її батько радник двору Ґіртлєр, а брат уже прокуратор — вони мешкають у тій камениці при Чарнецького 24 ч., що й мій вуйко, теж радник двору. Що року в цей день у п. Ґіртлєрів великий баль; розуміється, обовязково мусіла бути й я. Милі спогади про цей день, не так про танці, за котрими я ніколи не пропадала, але бували в них дійсно інтеліґентні люди, окрім зі світу правників артисти та молоді літерати, репрезентанти: „Кола літерацького“. Розмова з ними про нові течії — напрямки в європейській літературі, хоч я більше була наукою занята, все була для мене мила. А тепер і спомини про них…

В неконче веселому настрою убираю чорну коронкову сукню, прибираю її лише