жого не було, і діти якось без страху добре відповідали.
Шойно пізніше від предсідника шкільної ради я довідалася, що інспектор тільки з поступів дітий у моїй клясі був удоволений. Учительці нічого не говорив, бо інспектор не є на те, щоби хвалити. Деякі дрібні уваги для мене передав через управителя, але цей зі мною не говорив, а сказав товаришеві Гупякові мені переказати.
Уваги передані аж через третю особу, не знаю, чи вірно передані, і до нічого мене не зобовязують. Коли до учительки ані управитель ані інспектор не говорять, то грамотні люди повинні доручити мені свої уваги урядово на письмі.
Може воно й добре. Не буду мати того, що зветься „рутина“ — а що мені противне. Лишається мені „Self — help“. Праця над собою і дітьми, а властиво інтуіція — надхніння, чого й коли навчати.
Бути самостійною і не оглядатися на нікого. В інтелєктуальному та моральному веденню дітвори буду старатися пізнати душу дитини. Все треба приготовити матеріял до лєкції, уваги прийдуть при самій науці через питання і відповіди дітий.
Зараз після вечерниць дістала запрошення на инші вечерниці, а навіть на домашні забави; також листи з пропозицією — приняти лєкцію. Стараюся виправдатися і лєкції не приймаю. Тільки трудно було відмовити комісареві староства. Писав сам дуже чемні та переконливі листи. Донька тільки до
