От через віщо пасічникам в першу чергу треба сіяти в себе ці рослини, що корисні в господарстві худобі й бджолам. Цвітуть ці медодайні рослини літом.
Ще краще од віки, люцерни й конюшини — еспарцет. Од віки він краще тим, що більше під час цвіту дає меду, а од конюшини та люцерни дає більше сіна.
Коли-б пасічники та сіяли медодайні рослини корисні в сільському господарстві, та до цього ще заохочували всіх селян, то бджоли-б у місяці квітні паслися на таких медодайних рослинах: на вільсі, вербі та на ранніх квітках; у місяці травні: на акації, на цвіту плодових дерев, на еспарцеті; у місяці червні на дубові, на конюшині, на білій гірчиці; у місяці липні: на віці, на липі, на люцерні, на гречці, а далі до осени на пізній гречці, рапсі, ріпі і т. ин. При такій постановці бджоли завше мали-б пожиток, а пасічникам не страшні були-б погані на пожиток роки.
Маючи гарну місцевісць для водіння бджіл, треба в цій же місцевосці мати й гарне місце під пасіку. Бо може трапитися так, що в гарній місцевосці для бджіл бджоляні родини в пасічника будуть погані. Це тоді буває, коли поблизу пасіки буде річка, озеро або ставок, через який доводиться літати бджолам по пожиток; коли близько будуть великі пасіки, або погані пасічники, в яких завше на пасіці не гаразд. При таких умовах бджоли будуть топиться з вагою в воді, або сідатимуть на пасіці в сусіди (особливо молода бджола), або через поганого пасічника перебереться на пасіку бджоляне злодійство, або яка хвороба. Саме місце під пасіку треба, щоб було затишне від вітрів, не вохке, не низьке, не піщане, невисоке та рівне, щоб не було густих високих дерев, далі від шляхів, цукроварень, а також подалі від будівель на випадок пожежи. Краще буде, коли навкруги пасіки буде горожа. Вулики вічками щоб не стояли один проти другого, а краще в один бік. Не треба ставити вічками на південь і північ. Краще вічками ставити на південь — захід і схід. Пасічник сам повинен знати, холодно у його місцевосці буває, чи ні? Коли ранки в його місцевосці холодні, то щоб сонце не виманювало бджіл рано на роботу, треба не ставити вічками на схід. Ставити вулики один від другого рідче, 2–4 арш. і під деревами так, щоб тільки опівдні під спеку вулик був у холодку. Гарно буде, коли місце під пасіку пасічник матеме постійне. По місцю стоянки пасіки вже можна взнати, як пасічник ставиться до справи і навіть як він її розуміє.
