Цю сторінку схвалено
— 85 —
Вжахнути разом, різно розігнавши.
О, йди-ж, іди! бо днїє більш та більше!
Ромео.
Ти кажеш, серце, днїє більш та більш?Нї, меркне більш та більше наше щастє.
Входить мамка.
Мамка.
Мадам!Джульєта.
Що, мамко?Мамка.
Пань-матка ваша йдуть до вас в кімнату.Розвиднїлось; остережітесь; годї. (Виходить).
Джульєта.
Впусти-ж, віконце, день! Лети геть, жизне!Ромео.
Прощай! Ще поцїлуймось, та й спущу ся. (Ромео спускаєть ся.)
Джульєта.
Моя любов, мій пане, мужу, друже,Що дня і що години сповіщай:
Бо і в одній мінутї много днїв.
О, так лїчивши, я старезна буду,
Закіль іще мого Ромеа вгледжу.
Ромео.
Прощай! Я нагоди не пропущу,Щоб привітати, серденько, тебе.
Джульєта.
Ти думаєш, ми ще побачимось?Ромео.
Я не сумнюсь, і смуток наш колисьОбернеть ся в солодке розмовляннє.
Джульєта.
Моя-ж душа недобре щось віщує…Як ти отсе стоїш так низько долї,
