Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/130

— 110 —

Другий музика. Що-ж я скажу? „Золоті струни“, се от проти чого: музики грають за золото.

Петро. І ce не згірш. Ти що скажеш, Якове Гудимо?

Третїй музика. Далебі не знаю, що й сказати.

Петро. А, дак ви, бачу, вибачайте в цїм слові, лобуряки, не співаки!^[1] Скажу-ж я за вас. „Золоті струни“ тим, що музикам не платять золотом.

Ой скажіте, струни,
Струни золотії,
Де пасуть ся панські
Конї воронії?^[2] (Виходить співаючи.)

Первий музика. Що се за проклятущий гайдамака такий?

Другий музика. Щоб він тобі завісив ся, Якове! Зайдїмо в господу та підождїмо плакальщиків, то пообідаємо. (Виходять)

 

1. Сю гру слів додав Кулїш із власного дотепу, не зрозумівши гаразд тексту, в якому сказано по просту: „О, прошу вас, вибачайте, ви співак“ — значить, не музика, а через те й питанє про „срібний звук“ музики до нього не стосуєть ся.
2. У Шекспіра тут лише два остатнї рядки висше поданого куплєта:

   Тодї музики срібний звук
   Тебе ратує від тих злюк.