Цю сторінку схвалено
— 110 —
Другий музика. Що-ж я скажу? „Золоті струни“, се от проти чого: музики грають за золото.
Петро. І ce не згірш. Ти що скажеш, Якове Гудимо?
Третїй музика. Далебі не знаю, що й сказати.
Петро. А, дак ви, бачу, вибачайте в цїм слові, лобуряки, не співаки![1] Скажу-ж я за вас. „Золоті струни“ тим, що музикам не платять золотом.
Ой скажіте, струни,
Струни золотії,
Де пасуть ся панські
Конї воронії?[2] (Виходить співаючи.)
Первий музика. Що се за проклятущий гайдамака такий?
Другий музика. Щоб він тобі завісив ся, Якове! Зайдїмо в господу та підождїмо плакальщиків, то пообідаємо. (Виходять) |
 |
 |
|
|
- ↑ Сю гру слів додав Кулїш із власного дотепу, не зрозумівши гаразд тексту, в якому сказано по просту: „О, прошу вас, вибачайте, ви співак“ — значить, не музика, а через те й питанє про „срібний звук“ музики до нього не стосуєть ся.
- ↑ У Шекспіра тут лише два остатнї рядки висше поданого куплєта:
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.
