Цю сторінку схвалено
— 11 —
Бенволіо.
Ось він іде. Зволїте відступити,
То може я й заставлю все з'ясити.
Монтеккі.
Бувай щаслив. Ти зробиш добре дїло,Розвідавши. А ми, мадам, ходїмо.
(Виходить Монтеккі та панї Монтеккі.)
Бенволіо.
Із ранком, брате!Ромео.
Чи ще й досї рано?Бенволіо.
Ще лиш девята.Ромео.
В смутку хвилї довгі.Се мій отець, що йде звідсїль так спішно?
Бенволіо.
Він. Що-ж тобі, Ромео, час так до́вжить?Ромео.
Нема того, що час нам поганяє.Бенволіо.
Чи закохавсь?Ромео.
Нї.Бенволіо.
Перестав кохати?Ромео.
Нї, ласки не знайшов там де кохаю.Бенволіо.
Ох, ся любов, така принадна з виду,Тиранствує жорстоко, як уїсть ся!
Ромео.
Ох ся любов! завязано їй очи,Та й без очей прямує куди схоче.
А де обідаєм? Ой, ой! що тут зчинилось?
Та й не кажи: я чув сю колотнечу.
