Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/59

— 39 —

Джульєта.

 Хто ти такий,

Що заслонившись темнотою ночи,
Наткнувсь на мій секрет?

Ромео.

 Тепер не вмію

Себе назвати на імя перед тобою.
Своє імя, моя сьвята, я ненавиджу:
Воно твій ворог, ти його не любиш.
Будь се папір, роздер би я на шматтє.

Джульєта.

Мій слух і сотнї слів іще не випив

Із уст твоїх, а знаю я сей голос.
Чи не Ромео ти? чи не Монтеккі?

Ромео.

Нї, нї, моя красо, коли не хочеш.

Джульєта.

Як ти прийшов сюди і задля чого?

В саду високий мур — не перелїзти.
Подумай, хто єси: тут смерть твоя,
Колиб та постеріг тебе хто з наших.

Ромео.

Летїв я через мур любови крильми:

Бо каменю кохання не впинити.
Любов що зможе, те вона і сьміє.
Тим про твоїх я родичів не дбаю.

Джульєта.

Колиб тебе побачили, то вбили-б.

Ромео.

Ах, я твоїх очей лякаюсь більше,

Нїж двацяти мечів. Споглянь ласкаво,
І я пійду на ворогів без страху.

Джульєта.

Нї за ввесь сьвіт не схочу, щоб се сталось.