Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/86

— 66 —

Бенволіо.

Ромео, о Ромео! вже нема

Хороброго Меркуція на сьвітї.
Лицарський дух його за хмари рвав ся,
Зневаживши заранї нашу землю.

Ромео.

Сей чорний день очорнить днїв багато:

Він розпочав, вони скінчять почате.

(Вертаєть ся Тибальт.)

Бенволіо.

Дивись, Тибальт ізнов по майдану буяє…

Ромео.

Веселий, що мого Меркуція не має.

Вертайся-ж, тихосте, до Господа назад;
Ти, помсто огняна, покинь свій мрачний ад!
Веди мене, я твій! Тибальте, ось „ледащо“
Перед тобою знов. Тепер ти знаєш, защо
Ми будем бити ся. За тїнь сумну того,
Хто дивить ся на нас із полету свого.
Він жде тебе, або й мене з тобою.
Здіймімо ся-ж у трьох завзятою юрбою.

Тибальт.

Мізерний чуро, з ним єси братав ся,

Іди-ж до нього!

Ромео.

 Ось хто се покаже!

(Бють ся, Тибальт падає).

Бенволіо.

Ромео, геть відсїль! тїкай боржій!

Міщане піднялись; Тибальт убитий.
Не стій окаменївши. Князь на смерть
Тебе осудить, як піймають. Геть же!
Втїкай!

Ромео.

 Фортуно, ти сьмієш ся з мене!