— „Герсти? кажуть жиды, якъ же то чоловѣкъ, котрый тяжко працює, може такъ жити на свѣтѣ, абы порцію горѣвки не выпити, га?“
„А якъ жили люде на свѣтѣ, доки ще чортъ ту прокляту горѣвку не выгадавъ? або якъ жиють теперь ти̂ хлѣборобы по другихъ краяхъ? Таже они богато тяжше тамъ працюють, якъ наши̂ люде, а прецѣ нема у нихъ нѣ то̂лько калѣкъ, нѣ то̂лько недужихъ якъ тутъ у насъ; на которого тамъ нѣ глянь — жирный та здоровый та веселый, якъ рицарь якій! а те все робить, що горѣвку не пють. Ано киньте вы кавалокъ свѣжого мяса у горѣвку, най у нѣй годинку постоитъ, яке оно стане? — ажь чорне, такъ перегорить. О, та горѣвка найбо̂льша є отрута на свѣтѣ! го̂рша во̂дъ аршенику. Во̂дъ аршенику во̂дъ разу загинешь, а во̂дъ горѣвки ходишь цѣлый тво̂й вѣкъ, якъ не по своєму свѣтѣ.“
— „Кімъ, Мойше!“ крикнувъ Смокъ на Гулиса, тай забрали ся якъ выбити̂ и ще зъ далеку чути було, якъ шварциюркали, та плювали, та за бороды мыкали-сь. Видно було, що по̂йшли право до во̂йта, а Василь каже до людей: „Видите, люде? — абы єго хто полѣномъ переваливъ, то такъ не осердить ся, якъ абы хто на горѣвку яке зго̂рне слово сказавъ. А знаєте, чому? бо она имъ загонить христіянина