и зъ усѣмъ єго маєткомъ у кишеню, якъ ту дурну рыбу въ вершку; тому я єѣ не те що пити, але и видѣти не хочу, и ноги моєи у корчмѣ не буде, доки живъ буду. Еи треба дужше сокотити-сь[1], якъ казнѣ та криміналу, бо я самъ переконавъ ся, що межи десятьма, що сидять у казняхъ та у тяжкихъ дыбахъ, девять запевне съ причины горѣвки туды до̂стали ся. Бо де яке убійство, де якій рабунокъ, де яке головництво або непотрѣбство стало ся, то усе при піянствѣ, усе при горѣвцѣ. О, кобы то вы до мене у недѣлю загостили, то я бы вамъ таке уповѣвъ та попрочитувавъ, що въ васъ бы серце зодригло ся. Да симъ разомъ выбачайте, паны господарѣ, бо нынѣ день робо̂тный, та нѣколи менѣ у бесѣды заходити, а то ще маю и до панъ-отця духовного по̂йти и имъ покло̂нъ во̂ддати, бо такъ годить ся. Священики велики̂ школы учать ся, то въ кого-жь намъ и порадити ся, якъ не у нихъ? Они не лишь у церквѣ во̂тцѣ наши̂, але и въ кождо̂мъ способѣ; хто ихъ слухає, той добре гостить и лиха не одного втече.“
Оттакъ говоривъ Василь, зо̂бравъ ся красненько, тай по̂йшовъ де священика, а люде якъ стануть- ↑ стерегти ся.
