— „Якъ бы васъ було трийцять на разъ, тогди можна, тогди васъ приймемо.“
— И бо̂льше бы ся найшло, не то трийцять; мене богато уже просили, абы я съ тобою говоривъ яко тво̂й давный приятель, але я все не мо̂гъ якось на тебе вдарити. Лишь одно менѣ скажи, Василю: якъ бы мы записали ся у фармазоны, чи можна намъ якого щастя та гаразду сподѣвати-сь?
— „Такого щастя та гаразду, якого вы ще не зазнали и вашимъ розумомъ не годни̂ змѣркувати. Але треба у передъ фармазонску пробу вытримати.“
— А яка-жь тото проба?
— „Сѣмь лѣтъ, сѣмь мѣсяцѣвъ и сѣмь недѣль по фармазонскихъ заповѣдяхъ жити.“
— А они тяжки̂?
— „Таки̂ легки̂, що ихъ може хто небудь сповнити.“
— А богато є тыхъ заповѣдей?
— „Десять; але на нихъ треба присягу зложити.“
— У кого?
— „У нашои старшины.“
— А де-жь она?
— „Де єи треба; и тутъ може прийти.“