— Коли?
— „Коли схочете; навѣть и въ отсю недѣлю, що прийде.“
— Прикличь єѣ, братчику; я не журю ся, що не буде насъ трийцять. Намъ бѣда такъ уже доѣла, що намъ усе одно, хоть и заразъ гинути. — А якже-жь мы можемо во̂дъ тебе довѣдати ся, коли, и якъ, и що?
— „Якъ мене у недѣлю у церквѣ не буде, тогди знайте, що маєте до мене усѣ о по̂вночи прийти, и тамъ у отто̂й свѣтлици на мене ждати. Посвѣту тамъ не буде, але тото нѣщо, за те не дбайте. А скоро учуєте, що вдарить щось у хатѣ три разы, якъ клевцемъ у ковало, тогди нѣчого не бо̂йте ся, але уходѣть у отсю свѣтлицю смѣливо, вамъ и волосъ зъ головы не спаде, за те я, Василь, тобѣ ручу. Лишь нѣхто не смѣє зъ васъ тои днины трунку якого тамъ небудь и покушати, бо то справа велика и важна, и мусить зовсѣмъ по тверезу робити ся.“
— Тожь приходити у недѣлю о по̂вночи?
— „Якъ лишь мене рано у церквѣ не буде.“
— Слово?
— „Фармазонске слово!“