Ця сторінка вичитана
— Тутъ чути скверну душу; Николай Пасѣчный пивъ сегодня горѣвку.
„Де во̂нъ?“ запытавъ Василь; „де Николай Пасѣчный?“
Други̂, котри̂ тамъ були, пхнули єго на передъ, а во̂нъ такъ и впавъ на колѣна тай каже:
— „Ей-Богу моєму, одну лишь порційку! и то якось не хотячи; я гадавъ, що се нѣхто не буде знати!“
— „Мы усе знаємо,“ сказавъ той, що чорно бувъ убраный, „передъ нами годѣ и чорне по̂дъ но̂гтемъ затаити! Видишь тамъ ту домовину? — мы єѣ на тебе принесли, неправеднику! Ваговь зважить ся и мечемъ змѣряє ся кожде лукавство чоловѣче передъ Господомъ Богомъ, живымъ на небесѣхъ и на земли, и страшнымъ у ярости своѣй!“
— „Простѣть мене грѣшного!“ ледви промовивъ Пасѣчный.
— „Остатній се разъ простить ся тобѣ, чоловѣче!“ промовивъ той бѣло убраный, — „а усѣ, ко̂лько васъ тутъ миромъ господнимъ зо̂йшло ся, абы знали и добре собѣ тямили, що у насъ жарту нема! Вѣкъ чоловѣчій є дуже короткій, якъ то сонне видѣнє, нѣколи въ нѣмъ жартувати, нѣколи єго