марнувати, а про вѣчно̂сть треба дбати. Она довга, она безконечна! Горе тому, и опять реку: горе тому, хто сей вѣкъ на те не поверне, абы вѣчно̂сть свою ущасливити!“
— Хоть чортъ, а такъ красно говорить тай правду говорить! подумавъ собѣ не оденъ съ тыхъ, що тамъ були. А той чорный каже:
— „Вы прийшли записати ся у фармазоны. Що оно таке є, ти̂ фармазоны, не можна вамъ сказати, ажь доки не перебудете пробы: сѣмь лѣтъ, сѣмь мѣсяцѣвъ и сѣмь недѣль. Черезъ той цѣлый часъ маєте нашихъ десять заповѣдей фармазонскихъ такъ остро и сумлѣнно сповняти, якъ бы се о житє або о смерть ходило! бо знайте: хто ихъ додержить, той буде мати за сѣмь лѣтъ, сѣмь мѣсяцѣвъ и сѣмь недѣль бо̂льше грошей, якъ оттутъ на столѣ видите, а до того ще и здоровлє, и вѣкъ довгій та честный, и весело̂сть, и хлѣбъ, и добро. Да хто зъ васъ тыхъ заповѣдей не сповнить, а то съ цѣлои душѣ и съ цѣлого серця не сповнить, того жде — а дивѣть що: торбы старецьки̂, неволя, а нарештѣ стрычокъ и шибениця! — вы знаєте, що въ насъ жарту нема!“
— „Слухайте-жь добре, люде,“ сказавъ той бѣло убраный. „Абы-сте во̂дтакъ не казали, що не