бытѣ, а розрывки и во̂дхолоды по трудахъ твоихъ у спѣвѣ, у добрыхъ книжкахъ и у нарадахъ зъ розумными и честными твоими товаришами. Одно най тобѣ нѣколи зъ думки не сходить, фармазоне: ты жиєшь на те, абы на сему свѣтѣ рай розводити; тому є твоя повинно̂сть, кождого року одного або двохъ товаришѣвъ до фармазонского товариства привернути, а то лишь такихъ людей, по котрыхъ можна поправы сподѣвати ся.“
И на сю заповѣдь присягло усѣхъ трийцять господарѣвъ, а той у бѣло̂й одежи каже:
— „На се усе, що вы присягали, покладѣть вашь палець въ отсю книгу, на сѣмь лѣтъ, сѣмь мѣсяцѣвъ и сѣмь недѣль. Якъ сей часъ мине, то можна буде кождому зъ васъ або у фармазонахъ лишити ся, або выступити; на се не силувана рѣчь.“
Усѣ по̂дписали ся, а той чорный промовивъ:
— „Слухайте и уважайте! Вы вписали ся теперь у фармазонску книгу, то значить: або до вѣчного и великого щастя, або у вѣчну пропасть и нужду до ко̂нця живота вашого. Радо̂стне буде и намъ, видѣти васъ щасливыхъ, але якъ котрый прогрѣшить противъ заповѣдей нашихъ, того жде и очѣкує страшна, престрашна кара и нещастє, бо