Ця сторінка вичитана
Складана! Слухайте ихъ у кождо̂мъ дѣлѣ яко бы насъ самыхъ, бо зъ ними духъ фармазонскій.“
— „А теперь одпускаємо васъ зъ Богомъ и правдою!“ промовивъ той бѣлый. — „Миръ вамъ и Боже вамъ допоможи! У добру путь, фармазоны, и не журѣть ся! — Старшина лишить ся тутъ!“
Усѣ по̂шли мовчки. А по дорозѣ, уже далеко во̂дъ Василевои хаты, промовивъ Стефанъ Притулякъ:
— „Мене, братчики, якъ бы хто обмѣнявъ! и гадка у менѣ инша и душа инша, и я зовсѣмъ иншій чоловѣкъ, якъ бувъ. Менѣ здає ся, що я другій разъ на свѣтъ народивъ ся.“
— „Мы всѣ такъ!“ сказали фармазоны, и розо̂йшли ся по домахъ.
IV. ГЛАВА.
Що далѣ у Срѣбнаровѣ робить ся, якъ Гершко Смокъ занедужавъ, що они зъ во̂йтомъ Павломъ Дзюбомъ урадили, и якъ имъ штука вдала ся.
На другій день и черезъ цѣлый тыждень було немало галасу та крику у селѣ, тай таки и плачу