Сторінка:Фармазоны. Написавъ Ю. Федьковичь (1874).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Василя Нестерюка, яко чоловѣка письменного и розумного. Громада Срѣбнаро̂вска дуже збѣднѣла и по̂дъупала черезъ сво̂й нерозумъ и свою ледачо̂сть: для того старайте ся вы оба усѣма силами и по божому сумлѣню, на праву дорогу єѣ навести, а урядъ цѣсарскій и краєвый дасть вамъ всяку помо̂чь, якои лишь треба буде.“

Оттакъ сказавши, поѣхавъ комісарь. Жандарѣ убрали во̂йта и писаря у ланцушки и попровадили у мѣсто, а Правдарюкъ такъ каже до громады:

— „Панове громадо! нынѣ робо̂тна днина, тому идѣть собѣ кождый до своєи роботы, а у недѣлю, по службѣ божо̂й, маєте тутъ усѣ зо̂йти ся менѣ на розказъ и на пораду! — Я иду до панъ-отця и буду ихъ просити, абы такожь ласкави̂ були, у недѣлю межи насъ прийти! — Зъ Богомъ же теперь до роботы, господарѣ, а абы менѣ нѣхто у корчму не повернувъ, бо буде караный!“

Такъ и розо̂йшли ся усѣ.

— „Се бѣда!“ казали пяницѣ.

— Ба се добре! казали фармазоны; — якъ-бы се давно уже такъ, то не було бы такои нужды у селѣ, и Срѣбнаро̂въ стоявъ бы теперь якъ яке нѣмецке мѣсточко.