Ця сторінка вичитана
V. ГЛАВА.
Якій порядокъ заводить Иванъ Правдарюкъ у селѣ, и що съ того було.
У святу недѣленьку по службѣ божо̂й зо̂йшла ся цѣла громада таки на цвинтари коло церкви, а Правдарюкъ такъ промовивъ до нихъ:
— „Панове громадо! Чули вы оногди сами̂, якъ цѣсарскій комісарь назвавъ нашу громаду ледащою, опилою, по̂дъупалою, а мы мусѣли на нашь соромъ мовчати, бо во̂нъ правду казавъ. Але те мусить инакше бути; бо якъ такъ и далѣ по̂де, то чекають насъ торбы старецки̂, чекає насъ те, що будемо вѣчными жидо̂вскими наймытами, попыхачами, мы и наши̂ жѣнки и наши̂ дѣти нещасливи̂.
„Сами̂ знаєте, якъ несподѣвано се стало ся, що мене вашимъ начальникомъ настановили. Але коли вже такъ стало ся, то скажу вамъ, що я гадаю правдивымъ вашимъ начальникомъ бути, а не вашимъ рабомъ або жидо̂вскимъ слугою. У моѣй тяжко̂й начальско̂й службѣ не знаю я нѣ брата нѣ свата, нѣ кума нѣ сусѣда, а знаю я лишь Господа Бога, своє сумлѣнє и цѣсарски̂ законы, и сего тримати ся буду по тако̂й правдѣ, по яко̂й я хочу на Христово̂мъ, страшно̂мъ судищи оправдати ся.