звати, и то тамъ, де менѣ воля. Отже менѣ воля, у недѣлѣ и свята коло церкви святои розказъ вамъ давати, для того мусить менѣ кождый до церкви ставити ся.
„А другій мо̂й приказъ такій: Чи то въ недѣлю чи въ свято чи въ буддень, и чи то въ зимѣ чи въ лѣтѣ, мають менѣ корчмы о девято̂й годинѣ въ вечеръ замыкати ся. Кого по девято̂й годинѣ найду у корчмѣ, того дамь до арешту, а другои днины буду остро карати. Другій присяжный и оба поліціяны мають такожь право, о девято̂й годинѣ съ корчемъ выганяти, и хто имъ супротивить ся, то однако якъ бы менѣ самому. Сего мого приказу такъ буду остро тримати ся и єго доглядати, що, єсли бы менѣ громада супротивила ся и о девято̂й годинѣ не хотѣла съ корчмы уступати, я жандарѣвъ зъ мѣста на помо̂чь призву, бо до того маю право, и громада буде мусѣла во̂дтакъ ихъ платити, бо они пусто не ходять. Уважайте-жь, громада!
„А щобъ вы собѣ не гадали, що я такъ лишь говорю, абы говорило ся, то вамъ кажу и даю знати се: Василя Нестерюка стари̂ хаты наймивъ я и выпорядивъ яко арешты, зъ ґратами, зъ замками, зъ желѣзомъ, якъ арештамъ право. Тамъ такожь и вартарка[1]- ↑ де варто̂вники перебувають.
