Ця сторінка вичитана
Правдарюкъ та Дмитро Складанъ? — абы здорови̂ були!“
— „Абы и вы здорови̂, пане воякъ! во̂дповѣвъ Складанъ съ Правдарюкомъ; — вы насъ во̂дки знаєте? — не во гнѣвъ, що пытаємо.“
„Хиба-жь вы мене не по̂знаєте? Таже я поко̂йного Петра Нестерюка сынъ Василь, що єго, чотырнайцять роко̂въ тому, до войска во̂добрали!“
— „Тожь вы Петро̂въ сынъ?“ каже Складанъ дивуючи ся, — „хто бы бувъ казавъ, що съ такого малого, мізерного хлопця та такій хлопъ выбере ся? Але правда: у во̂йску не тримали васъ у одно надъ книжкою, якъ то бувало поко̂йный вашь тато, — дай єму, Боже, царство небесне, бо праведный чоловѣкъ бувъ! — а то бувало менѣ самому жаль, якъ то васъ надъ книжкою мучить та мучить по цѣло̂й днинѣ, якъ яку панску дитину.“
„За те дай єму, Боже, легкій супочинокъ! бо що бы я бувъ робивъ, якъ бы бувъ не вчивъ ся? У насъ, якъ сами̂ знаєте, поля не було, лишь городець та хата; то на чѣмъ бы я теперь живъ? А такъ, славити Бога, вывчивъ мене поко̂йный, ко̂лько самъ умѣвъ, у во̂йско во̂добрали мене до жандарѣвъ, тамъ вывчивъ ся ще лѣпше, выслуживъ двѣ капітуляціѣ, зложивъ собѣ файный гро̂шь, а те-