вами посылавъ! — Теперь зъ Богомъ, панове громадо!“
Оттакъ говоривъ Иванъ Правдарюкъ до громады, ажь тутъ выступили и панъ-отець доховный, котри̂ ще перше прийшли були, у передъ громады, и такъ промовили:
— Любими̂ дѣти! Сей розказъ нового вашого начальника буде вамъ здавати ся острый, але во̂нъ дуже, дуже потрѣбный. Якъ бы були перши̂ начальники зъ-разу такъ робили, то не були бы вы таки̂ нещасливи̂ та бѣдни̂, якъ теперь єсте. Дякуйте-жь Господу Богу, що вы такого начальника до̂стали, и слухайте єго якъ дѣти во̂тця доброго, бо во̂нъ лишь вашого гаразду хоче, а не вашого зла. Христосъ сынъ Божій самъ приказавъ, начальства добре слухати, и Во̂нъ васъ благословити 'ме и дасть вамъ силу до доброго, хоть оно зъ-разу и прикре здавати ся буде. Слухайте-жь любими̂, слухайте-жь, а сами̂ побачите, що то на добре выйде. —
Оттакъ промовляли панъ-отецъ, и громада розо̂йшла ся. — Тои недѣлѣ и половины то̂лько людей у корчмѣ не було, що бувало давно, а Гершко Смокъ якъ се узрѣвъ, такъ таки тои недѣлѣ и вмеръ, и жиды єго вхопили на во̂зокъ, тай повезли до мѣста на окопище. Не мо̂гъ, сирота, такихъ новыхъ по-